Вчимося жити разом

 

    Важливо допомогти батькам побачити себе очима дитини, відкрити світ її переживань. Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. 

Батьки — головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості — це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка — не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Пам’ятаємо мудрі слова В. О. Сухомлинського: «У хорошій сім’ї, де батько і мати живуть у злагоді, де панують тонкі відносини чутливості до слова, до думки й почуття, до погляду та найменшого відтінку настрою, у відносинах добра, злагоди, взаємної допомоги й підтримки, духовної єдності й щирості, довір’я і взаємної поваги батьків, перед дитиною якраз і розкривається все те, на чому утверджується її віра в людську красу, її душевний спокій, рівновага. Бережіть цю дитячу віру, в ній — осереддя моральної цільності людини».

Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.
Якщо дитина росте у докорах, вона вчиться жити з почуттям вини.
Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей.
Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе.
Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою.
Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.
Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
Коли дитина живе в розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.